Міністерство освіти і науки опублікувало проект нового порядку зарахування дітей у школи. Зокрема, першачків пропонують приймати за територіальним принципом – право на першочергове зарахування пропонують надати тим, хто живе на території обслуговування школи. Також перевагу на зарахування до певної школи хочуть надати дітям, якщо там вчаться їхні брати чи сестри або ж працюють батьки.

Свої правки до документу можна надсилати до 25 березня. Тож за цей час ми пропонуємо вам трошки вивчити досвід інших країн. Цей текст – про Чехію. Нам вдалсоя поговорити з мамою третьокласниці, і вона розповіла про процедуру, через яку кілька років тому пройшла її дитина.

Текст про зарахування учнів у Німеччині читайте за цим посиланням.

Аби зрозуміти систему прийому в перші класи в Чехії, потрібно почати з дошкільної освіти.

З п’яти до шести років усі діти мають провчитись у дитячому садку. Якщо дитина до того туди не ходила, то в 5 років її приймають поза чергою. На це також не впливає реєстрація місця проживання, і цей рік навчання є безкоштовним.

У цей рік діти проходять дошкільне навчання за затвердженими державою програмою і посібниками. Але в дитячому садку не вчать писати, читати й навіть просять батьків цього не робити. Натомість, дітей учать вести здоровий спосіб життя (правильно харчуватись, дотримуватися питного і режиму сну, гігієни), самостійно себе обслуговувати (наприклад, одягатися).

Також діти запам’ятовують важливу про себе інформацію (свої та імена й прізвища батьків, ким вони працюють, адресу – дитина повинна вміти просто описати, де живе – вік, дату народження), вчаться орієнтуватися в просторі, розрізняти основні кольори, геометричні фігури, тренуються проводити по паперу олівцем, не відриваючи руки (проводять лінії за спеціальними пунктирами – це підготовка руки до письма) й домальовують другі частини предметів.

У березні-квітні в дитячий садок приходить незалежний сертифікований експерт, який проводить тестування, наскільки діти готові до школи. Тестування обов’язкове і безкоштовне. Щоправда, за нього доведеться заплатити, якщо в цей час дитини не було в садку, і воно проводилось в іншому місці й в інший час.

Результати, які радше є рекомендаціями, батькам повідомляють наодинці. Дуже рідко висновки є категоричними, що дитині не можна в школу. Скоріш за все, таке рішення стосуваиметься дітей з певними порушеннями розвитку, і їм запропонують пройти додаткове обстеження. Якщо ж причина не в діагнозі, а просто в не такому швидкому темпі розвитку, то дитину можуть лишити на другий рік у підготовчій групі садка. Проте це вже буде платно.

Отже, у 6 років діти йдуть до школи. Прийом заяв у різних школах і різних районах відбувається в різні дати, але не пізніше кінця квітня. Запис триває два дні. На сайтах шкіл є списки потрібних документів – як правило, це особисті документи, анкета і документ про закінчення дитячого садка.

Батьки також підписують папірець, що їхній анкеті надано певний номер – потім на сайті школи можна буде подивитись результат за цим номером. У випадку відмови додому також прийде лист із поясненням причин.

Батьки приходять у школу з дитиною, і вона отримує папірець із завданнями. На одному поверсі є 5-6 “баз”, які має відвідати дитина, орієнтуючись за кольоровими малюнками (батьки часто ходять разом з дітьми). Кожна “база” має свою тематику: наприклад, на “базі” здорового харчування діти з муляжів фруктів, овочів, солодощів і напоїв повинні скласти собі сніданок.

В іншому класі дитині потрібно, наприклад, перестрибнути через натягнуту скакалку чи пролізти під мотузкою. Ще в іншій – знайти щось зайве на малюнку, розкласти предмети за кольорами. Тобто в кожному куточку перевіряють лише те, що дитина вчила в дитячому садку.

Для дітей проходження “баз” – це гра і змагання, адже на кожній вони отримують печатки на аркуші, які можна обміняти на диплом від школи й набір корисних дрібничок – олівці, лінійки, відбивачі світла тощо. Батькам же дають аркуш із 10-ма правилами першокласника й 10-ма правилами батьків.

Замість оцих “баз” можуть провести й співбесіду – теж з картинками зі здоровою і нездоровою їжею, проханням розказати про себе і батьків, а також розпитуваннями, яку професію хоче обрати дитина (профорієнтація – важливий аспект навіть раннього розвитку в Чехії).

Під час зарахування в школу діє бальна система. За певні критерії передбачено певну кількість балів – від школи до школи їхня кількість може відрізнятись (у цьому матеріали ми використовуємо найбільш розповюджені значення). Які ж критреії зарахування?

Переваги мають:

1. Діти, які лишалися на другий рік у підготовчій групі дитячого садка. (До речі, це одна з причин, чому батьки хочуть, аби діти побули в садку довше: окрім бажання продовжити дитинство, грає бажання отримати перевагу під час вступу в школу). Ці діти автоматично отримують 3 бали під час вступу.
2. Діти, які живуть на території обслуговування школи. За це можна отримати 3 бали. Якщо дитина має прописку мікрорайону, але цей будинок не відноситься до цієї школи – то 2 бали. Якщо прописка районна, але з іншого мікрорайону – 1 бал. Дитина з іншого району чи міста відповідно отримує нуль. На сайтах районної і мікрорайонної адміністрацій можна знайти список шкіл за “пропискою” (цю інформацію також оприлюднюють школи).
3. Рідні брати й сестри учнів цієї школи (3 бали).

За тестування й співбесіду зазвичай можна отримати від 1 до 3 балів. Людмила Каурова, чия донька вчиться в третьому класі в Чехії, розповіла нам, що в школі, в яку вони подавали заявку, можна було набрати не більше 10 балів, з яких тестування вартувало всього один.

У випадку відсутності прописки поряд зі школою, перевагою може стати близькість місця роботи одного з батьків. Проте це потрібно довести документально – наприклад, довідкою з місця роботи й договором про оренду офісу.

Чехи мають право бути ніде не прописаними або жити на за пропискою, проте під час вибору школи зобов’язані надати документ про реєстрацію або договір про оренду житла.

Важливо, що влада підраховує, скільки в якому районі живе майбутніх першокласників, тож може прогнозувати наповнюваність шкіл і таким чином відкривати потрібну кількість класів. Тож, проблем, що когось не прийняли в жодну школу – немає.

У разі, якщо батьки не згодні з відмовою, вони можуть оскаржити це рішення листом у мікрорайонний відділ освіти. Результат оскаржання отримають як батьки, так і школа. Наприклад, на заяву Людмили Каурової відділ міністерства освіти зобов’язав школу коректно вказати причини відмови, зіславшись на законодавство (жінка хотіла віддати дитину в школу не за пропискою, і та вказала некоректні причини відмови).

У листі для матері також було вказано, куди звертатись (конкретна особа з назвою посади й контактами) у разі, якщо школа цього не зробить у визначений термін. У результаті Людмила отримала лист із коректними поясненнями.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

[Ми продовжуємо вивчати досвіди різних країн. Слідкуйте за оновленнями сайту – скоро будуть нові матеріали]