19 лютого

Держа́вний Герб Украї́ни — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гі́мном і Конституцією. 19 лютого 1992 затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.

Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира І Святого, Великого князя Київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно з Конституцією України, елементом Великого герба мусить бути герб Війська Запорозького.

19 лютого

Мельничу́к Богда́н Іва́нович (19 лютого 1937, Олешків, Снятинського району, Івано-Франківської області) — український вчений-філолог, поет, публіцист, журналіст, педагог, перекладач. Заслужений працівник освіти України

Народився у селянській родині. Батько його загинув на фронті у січні 1945 року.

Після закінчення Заболотівської середньої школи навчався на філологічному факультеті Чернівецького університету. Згодом працював учителем, журналістом обласної газети «Радянська Буковина», закінчив аспірантуру при кафедрі української літератури Чернівецького університету, захистив кандидатську та докторську дисертації.

Нині — професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Як поет Б. Мельничук сформувався під час навчання в університеті. Будучи студентом, він видав збірку віршів під назвою «Розквітай, мій краю!» (1959), котра, за одностайним визнанням критики, стала певним набутком тодішнього літературного процесу.

Перша збірка Б. Мельничука чітко увиразнила домінанти його творчої манери- високу громадянськість і тонкий ліризм. Загалом поезія Б. Мельничука відзначається ідейно-тематичним багатством та жанровою різноманітністю. Свої твори поет адресує і наймолодшим читачам; охоче звертається до жанру усмішки, літературної пародії та епіграми («Пегасові копита» (2001).

Окремі його твори перекладено російською, румунською, польською, італійською та ідиш мовами.

Про свої враження від поїздки до Канади Б. Мельничук розповів у художньо-публіцистичній книзі «Канадські зустрічі».

Як літературознавець Б. Мельничук є автором першого в Україні монографічного дослідження теорії та історії драматичної поеми («Драматична поема як жанр»), книги «Випробування істиною: Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)» та багато інших праць.

20 лютого

«Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею» Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…» Список на виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих у розмірі 121 800 грн. налічував 98 осіб.

20 лютого

Васи́ль Олекса́ндрович Барві́нський (20 лютого 1888, Тернопіль — 9 червня 1963, Львів) — український композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик.

Син Олександра та Євгенії Барвінських, брат Богдана Барвінського, зять фізика Івана Пулюя.

Доктор мистецтвознавства (1940), почесний доктор Українського університету в Празі (1938).

Народився 20 лютого 1888 року в м. Тернопіль (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільська область, Україна). Рід Барвінських — один із найдавніших в Україні, походить із с. Барвінок коло Дуклі (повіт Кросно). Барвінські були відомими діячами української культури. Прадід композитора Мартин був ректором Львівського університету в 1830-ті роки, дядьки прислужилися українській культурі: Володимир — був засновником найвпливовішої української газети «Діло» (Львів), Остап — автор історичних драм.

Похований у Львові на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці (поле № 3.

21лютого

І́гор Нау́мович Шамо́ (21 лютого 1925, Київ — 17 серпня 1982, Київ) — український композитор єврейського походження. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Народився в Києві. Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.

Після демобілізації в 1946 році Ігор Шамо поступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.

Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

22 лютого

Фридерик Франсуа́ Шопе́н (22 лютого або 1 березня 1810, с. Желязова Воля, Мазовецьке воєводство, Польща — 17 жовтня 1849, Париж, Франція) — видатний польський композитор та піаніст. Його вважають національним героєм Польщі.

Уроджений Fryderyk Franciszek Chopin при хрещенні 23.04.1810 Fridericus Franciscus Choppen, прийняв французький варіант «Frédéric-François», коли у 20 років виїхав з Польщі до Парижа. У польських текстах прізвище іноді пишуть як Szopen.

Фридерик Шопен народився 22 лютого 1810 року в селі Желязовій Волі під Варшавою у Варшавському герцогстві. Його батько, Микола Шопен, французький емігрант з 1787 р., служив гувернером і шкільним учителем французької мови; мати — Текля Юстина Крижанівська виховувалася в дворянській сім'ї і була економкою графині Людвіки Скарбек. Батьки Шопена одружилися 1806 року і після народження сина сім'я переїхала до Варшави.