9 квітня – 70 років від дня народження композитора, режисера, педагога, засновника

вокально-інструментального ансамблю «Смерічка»

Левка Дутковського (Дутківського)

(1943)

Народився в смт Кути Косівського району Івано-Франківської області в родині службовців. Закінчив Мукачівське муз педучилище (1963), Київський державний інститут культури ім. Олександра Корнійчука (1977).

На Буковині у 1966 р. Л. Дутківський створив біг-біт групу “Смерічка”, яка вперше використала електроінструменти та стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР. Для ансамблю написав і аранжував пісні “Сніжинки падають” (1966), “Бажання” (1967) “У Карпатах ходить осінь” (1968) на сл. А. Фартушняка; рок-композицію “Черемоше сивий” (1969) на сл. М. Негоди; блюз-баладу “Скрипка без струн” (1971) на сл. А. Драгомирецького та інші. Ці твори з елементами рок і поп музики та українського фольклору визначили творчий напрямок “Смерічки”, що дали українській естрадній пісні в 60-70 роки нову музичну хвилю. Керований ним колектив здобув лауреатські перемоги з піснями “Червона рута“ і “Водограй” на Всесоюзних телеконкурсах “Пісня-71”, “Пісня-72”. У 1972 р. ансамбль “Смерічка” з піснею Л. Дутківського “Горянка” на сл. Д. Леонюка у м. Москві став лауреатом телеконкурсу “Алло, ми шукаємо таланти”.

3 1973 р. разом з “Смерічкою” працює в Чернівецькій облфілармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном (1973-1982). Ним написано понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва і увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів. Його пісні записано Московською фірмою “Мелодія” на 14 платівках (1970-1991), Канадською фірмою “Евшан” (1979) та ін., надруковані в багатьох збірках, звучать у телефільмах ”Червона рута” (Укртелефільм, 1971), “Співає “Смерічка” п/к Л. Дутківського” (Таллінфільм, 1975) та ін.

Завдяки Л. Дутківському та ансамблю “Смерічка”, починався професійний злет і популярність солістів “Смерічки” Н. Яремчука і
В. Зінкевича, композитора В. Івасюка, співаків: С. Ротару, Л. Артеменко, І. Бобула, О. Серова та ін. Заслужений артист УРСР (1981), народний артист України (1997), голова і член журі престижних пісенних фестивалів, лауреат Всеукраїнських фестивалів як композитор (1988, 1997, 1998, 2001), переможець фестивалю “Шлягери ХХ століття”, за народне визнання пісні “Якщо любиш, кохай” на вірші М. Ткача (2000) у м. Києві, володар Гран-прі Президента України за власні вірші та музику до рок-кантати “Діва Марія, храни нам Україну” (1997). У 1996 р. разом з начальником Вижницького відділу культури І. І. Дрончуком заснував і провів, як режисер та сценарист, Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Назарія Яремчука у м. Вижниці. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд ім. Назарія Яремчука. Почесний громадянин міста Вижниця (1994). За заслуги перед Україною нагороджений Українською стрілецькою громадою Канади “Лицарським Хрестом Заслуги” (1997).

Ім’я Левка Дутківського занесено на “Алею зірок” в Чернівцях (2000).

12 квітня 225 років від дня народження (точна дата не відома) та – 125 років з дня смерті релігійного, політичного діяча, першого митрополита Євгена Гахмана

(1793-1873)

Євфимій Васильович Гакман (Горяк) народився 16 березня 1793 року в селі Васловівці (Буковинський округ, Королівство Галичини і Володимирії) в родині бідного селянина Василя Гакмана. Початковою освітою малого Євфимія займався рідний дядько отець Ігнатій Гакман.

Середню освіту здобув у Чернівецькій гімназії, куди потрапив юнаком і був одним з найстарших учнів. Гімназист — виходець з бідної селянської родини — явище рідкісне і нетипове для Чернівців початку ХІХ ст. Гакманові довелось виробити такі риси характеру, як наполегливість у досягненні поставленої мети, старанність, працьовитість, вимогливість, навіть суворість до себе самого і оточуючих.

1819-го року за сприяння буковинського єпископа Даниїла (Влаховича) отримав цільову стипендію з коштів Буковинського православного релігійного фонду, відправився навчатися до Відня. Навчання на теологічному факультеті Віденського університету справив глибокий вплив на його світогляд, допоміг йому здобути богословські знання і розвинути власну ерудицію. І вже тоді він виділявся серед товаришів по навчанню. Будучи студентом, став домашнім вчителем у цісарській родині: викладав основи волоської мови цісаревичу Фердинанду.