22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇни

2018 року Україна відзначає 27-річчя нинішньої державності. 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, який українці схвалили на референдумі 1 грудня. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності.

Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.

Важливо говорити про цілу низку визначальних для державотворення історичних подій ХХ століття:

22 січня 1918 року – проголошення незалежності Української Народної Республіки;

22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки;

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України;

30 червня 1941 року – проголошення Акта відновлення української державності;

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України;

1 листопада 1918 року – день “Листопадового чину”, українського повстання у Львові, за результатами якого постала Західно-Українська Народна Республіка;

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

Однією з найважливіших історичних дат є саме 22 січня (проголошення Першої Незалежності у 1918 році та проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР) — День Соборності.

Історична довідка

Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Перед проголошенням IV Універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

Ключові повідомлення

1. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та Акт Злуки українських земель рівно через рік – 1919-го.

2. Українська Народна Республіка – перша українська держава у ХХ ст., а 24 серпня 1991 року відбулося фактично не здобуття, а відновлення незалежності.

3. Українська Народна Республіка першою серед нових держав у Східній Європі проголосила незалежність – раніше, ніж три країни Балтії, Польща та Чехія.

4. Проголошення Соборності УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставовими для історії новітнього українського державотворення.

5. Українська незалежність була повалена більшовиками внаслідок «гібридної війни»: невизнання наявності своїх військ на території УНР, створення маріонеткових проросійських «республік» та підтримка антиукраїнських повстанських рухів.

6. Національна єдність є не тільки базовою цінністю, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Для того, щоб відстояти УНР, українцям забракло єдності та національного усвідомлення.

7. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав.

8. Незалежність і соборність є запорукою виживання Української державності. Втрата Україною незалежності урезультаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат від Голодомору, репресій та війн.

9. Сьогодні бійці в зоні АТО так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники майже 100 років тому. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності напочатку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.

10. Сьогодні, коли маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина – це Україна.

29 січня –День пам'яті Героїв Крут.

Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників Української Держави, яка заявила світові, що вона хоче бути господарем у своїй хаті. Так здекларував IV універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу». А вже через 7 днів, 29 січня 1918 року чужинецька орда хлинула на Україну. Основні українські військові сили залишилися в Києві, бо робітники, обдурені більшовиками, хотіли повалити Центральний уряд, законний уряд Української держави. І вони, 600 юнаків, із Українського студентського Січового Куреня та І Української Юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького та студенти високих шкіл, гімназисти і учні інших шкіл – пішли… Пішли, коли вдарив останній час, коли Україну більше захищати не було кому…

І в тій хвилині на Північ, до Москви, лине телеграфічне повідомлення: «Дорога на Київ вільна! Приказ виконано! Україну втопимо в морі крові! Ждемо на дальші прикази!». 19 березня на Аскольдовій могилі ховали їх, як писав П.Тичина, «30 мучнів українців, славних, молодих…»

Ховали велично… Так постала друга, крім Тарасової, свята могила над Дніпром, яка мала промовляти: «Подорожній, розкажи землякам, що ми вмерли, вірно сповнивши закон…».Але… Не так сталося як гадалося…«Горе народові, що забуває своїх героїв». 1936 року, в рік наростання обертів сталінської терористичної машини, була зруйнована Аскольдова могила. Навіть мертвих – боялася комуністична влада юних борців за незалежність України: могилу по-бандитському «закатали під асфальт», а пам'ять покрила болотом брехні й наклепів. Але пам'ять про Героїв Крут не завмирала. Про них пам’ятали у Львові: їх відзначали як українське всестудентське свято (1932 р.).Урочисті академії створювали українці діаспори. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) у Вінніпезі разом зі студентами богословського факультету Колегії Св. Андрея щорічно відзначали цю сумну, але й водночас величну дату.

Указ Президента України "Про вшанування пам'яті Героїв Крут"

З метою виховання у громадян, особливо молоді, поваги до історичного минулого Українського народу та у зв'язку з 100-ю річницею героїчної загибелі юнаків у бою під Крутами постановляю: 1. Кабінету Міністрів України забезпечити здійснення заходів із вшанування пам'яті Героїв Крут, зокрема організацію експозицій та виставок, присвячених подвигу патріотів, проведення тематичних вечорів, конференцій, інших виховних заходів у вищих, у тому числі військових, навчальних закладах, а також уроків патріотизму у загальноосвітніх навчальних закладах. 2. Київській міській та Чернігівській обласній державним адміністраціям забезпечити впорядкування пам'ятних місць, покладення квітів до могил Героїв Крут, монументів, присвячених увічненню їх пам'яті...

День пам’яті Героїв Крут. 29 січня, понеділок
Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників. 29 січня 1918 року. Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна. Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду, в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій, які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті..

(джерело: сайт "Ділова мова")

Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу

Незважаючи на те, що бій під Крутами не мав визначального воєнного значення, для українського народу він став символом героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України. Тривалий час подробиці Крутянського бою залишалися невідомими і скоріше нагадували міф: проти багатотисячного більшовицького війська український уряд безжально кинув необстріляну молодь – студентів та гімназистів. Вони хоробро билися, але всі загинули у нерівному бою. І лише через багато десятиліть після виявлення окремих документів і публікацію численних спогадів з’явилася можливість відтворити обставини бою. Проти «червоної чуми»: 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, що між Бахмачем та Ніжином, зійшлися в бою загін революційних військ більшовицької Росії, який наступав на Київ й захисники УНР. З українського боку боєм керував сотник армії УНР Аверкій Гончаренко. Участь у ньому брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових Стрільців (разом понад 500 вояків і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки...

Бій під крутами

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді...

(джерело: сайт "Україна. Історія великого народу")

Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки

Насправді легендарний бій відбувся не 29, а 30 січня. "Шкодувати київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо". Мало яка інша подія в історії України є настільки ж відомою, як бій під Крутами. Він посідає чільне місце в національній історичній пам’яті, проте в історіографії досі немає цілісного опису крутянських подій. Дослідники часто плутаються в деталях і обставинах бою під Крутами. Навіть дата бою визначена невірно. Спираючись на спогади учасників подій і документи, автор статті спробував відтворити перебіг цієї героїчної й трагічної сторінки в історії українських визвольних змагань...

(джерело: сайт "Українська правда. Історична правда")

Бій під Крутами в сучасній українській історичній пам’яті

Бій під Крутами – бій, що відбувся на залізничній станції Крути 29 січня 1918 року між більшовицькими військами Михайла Муравйова та об’єднаними військами юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького та першої сотні новоствореного Студентського куреня під єдиним командуванням Аверкія Гончаренка під час наступу на Київ військ Муравйова. Перед військами Аверкія Гончаренка стояло завдання затримати наступ на Київ більшовицьких військ, в той час як головні українські військові сили на чолі з Симоном Петлюрою вирушили на Київ придушувати повстання на заводі «Арсенал». Можна виокремити такі особливості битви під Крутами, які виділили її з-поміж інших військових конфліктів того часу та звернули увагу громадськості на неї: — участь у битві студентів, які не мали попереднього військового досвіду (116 бійців Студентської сотні), — величезна чисельна перевага більшовицького війська (500-600 воїнів під командуванням А. Гончаренка і до 6 тисяч воїнів під командуванням М. Муравйова), — великі втрати української сторони, а також те, що війська Муравйова все-таки вдалось затримати і виграти час для підписання Брестської угоди. Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. Міф битви під Крутами є історичним образом, що має важливе значення для української колективної пам’яті та української ідентичності...

Бій під Крутами: Пам'яті героїв присвячується

Майже сто років тому відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків. Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті. Проте кандидат історичних наук Михайло Ковальчук стверджує, що серед науковців й досі немає єдиної думки щодо обставин та деталей події. Засновуючись на спогадах очевидців та офіційних документах, він вважає, що все відбулося саме 30 січня. У своїй статті "Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки", історик спробував відтворити хід тодішніх подій: В січні 1918 року радянські війська розпочали наступ на УНР. Зі сходу насувалися війська Муравйова, Березін наступав з Півночі. Українські війська були неспроможні чинити опір. 28 січня радянські війська зустрілися на залізничній станції Бахмач, відтіснивши українців до станції Крути. Червона армія налічувала близько 4000 бійців, українська – близько 500, більшість з яких були просто студентами та юнаками. Не говорячи вже про рівень озброєння обох сторін... >

(джерело: сайт "Музеї, заповідники Чернігова та Чернігівської області")

Легендарний бій під Крутами: ''перші кіборги'' які боронили Київ від росіян

25 січня- церковне свято мучениці Тетяни

25 січня Церква серед інших згадує мученика початку IV століття Петра Авессаломіта та преподобних Мартиніана Білоєзерського і Євпраксію Тавенську.

Але найвідоміші святі цього дня — це святитель Сава Сербський та мучениця Тетяна. Тож привітаймо християн та християнок, які носять ці святі імена, а також не забуваймо, що пам’ять святого Сави є святом для кожного серба, а день Тетяни – це також і день студентства.

МУЧЕНИЦЯ ТЕТЯНА

Свята мучениця Тетяна жила в ІІІ столітті в Римі та походила зі знатної родини.

Її батько тричі обирався консулом. А дочка стала дияконісою християнської спільноти, обравши замість заможного життя служіння Богу і ближнім – адже в той час місія дияконів та дияконіс полягала в турботі про знедолених і хворих.

У 222-му році владу в Римській імперії отримав 16-річний Олександр Север, серед вельмож якого були активні ненависники християн. Переслідування Церкви продовжились з новою силою. Було схоплено і Тетяну. Для порятунку життя достатньо було лише вклонитися статуї Аполлона в язичницькому храмі, але замість поклоніння пролунала молитва Тетяни Господу Іісусу Христу, після якої нечистий дух, що містився в статуї, втік, а кам’яний ідол вщент розсипався.

Далі були криваві катування, сліди від яких зникали, а мучителі перетворювались на віруючих. Потім був лев, який відмовився нападати на святу. І вже після того, як усі засоби було використано, Тетяна почула смертний вирок, який розділив з донькою і її батько. 25 січня 226 року вони обидвоє після численних тортур схилили голови під меч та увійшли в радість Царства Небесного.

А покровителькою студентів Тетяна стала у XVIII столітті. 25 січня 1755 року імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ про відкриття Московського державного університету, при якому було зведено й церкву в ім’я мучениці Тетяни Римської. Поступово свято одного університету розповсюдилось, як традиція, на багато інших вишів, а після відновлення святкування цього дня в пострадянські часи звичай цей набув більш духовного, християнського змісту.

Петро Старовойт

Любомир Равлюк

Тамара Мінченко

Руслан Федюк

Оксана Венгринюк

Юрій Коноплянко