Подорож до історичного музею нашого міста

 

Мета:

• поглибити знання дітей про історичне минуле нашого міста, ремесла, побут українців у минулі часи;
• навчити дитину бачити історико-культурний контекст речей, які її оточують; збагатити духовний світ дітей;
• формувати уявлення про об’єкти культури нашого міста – музей, його призначення; розвивати вміння бачити красу в усьому, що виготовили умілі руки майстрів;
• виховувати патріотичні почуття, інтерес до історії рідного краю, любов до народних традицій.

Попередня робота: розгляд старожитностей рідного краю в національному куточку групи; перегляд відеофільму «Давні ремесла нашого народу»; виготовлення альбому «Історія виникнення міста»; зустріч з майстром кераміки - Гончарем І. І.; читання методичного посібника «Українське народознавство дітям дошкільного віку».

 

Хід заняття:

Вихователь читає вірш «Наше місто»

(Тамара Морошан)

Наше місто дружба збудувала,

Дружба нас зріднила на віки,

Дружба нам скорити помагала

Силу норовливої ріки.

• Про що розповідається у вірші?
• Як називається наше місто?
• Яка будова прославила його?
• Як ще називають місто?
• Чи хотіли б ви більше дізнатися про своє місто?
• То ж запрошую вас до історичного музею.

Допоможе нам у цьому екскурсовод Галина Олександрівна Разгонюк.

(Розповідь екскурсовода)

В музеї функціонують тематично оформлені зали:

«Історії міста та спорудження Дністровського каскаду ГЕС і ГАЕС»

«Старожитності рідного краю» (етнографічна виставка)

«Бойової Слави» (Велика Вітчизняна і афганська війни)

«Галерея історії розвитку освіти Новодністровська»

«Мистецтва і народної творчості» (виставкова зала).

Оскільки, все ж таки, це є музей дуже молодого міста енергетиків, то зрозуміло, що головною його частиною слід вважати зал «Історії міста та спорудження Дністровського каскаду ГЕС і ГАЕС».

Новодністровськ — місто-супутник підприємств енергетики Дністровського комплексного гідровузла (ДКГВ). Своєму народженню завдячує початку будівництва на Дністрі найпершої гідроелектростанції — ГЕС - 1, спорудження якої розпочалося у 1973 році. Розташоване місто в Чернівецькій області, у мальовничій місцевості на правому березі Дністровського водосховища, на межі трьох областей: Чернівецької, Вінницької та Хмельницької.

Проживали «першопрохідці» спочатку у військових наметах, квартирувалися в оселях оточуючих сіл, а далі — у змонтованих власними силами вагончиках — ПДУ (пересувний дім універсальний). Менше ніж за два роки (1974-1975 рр.) комплекс споруджених ПДУ виріс у тимчасове селище гідробудівників з 4-х вулиць, 5-ти цегляних одноповерхових гуртожитків, декількох магазинів, їдальні та літнього кінотеатру.

1985 рік характерний для новодністровців такими важливими подіями, як введення в експлуатацію і відкриття нової середньої школи, а також заселення 150 квартир у перших 3-х новозбудованих будинках майбутнього міста.

Паралельно із спорудженням Дністровської ГЕС-1 щороку розбудовувався й Новодністровськ… Вже у 1987 році для потреб населення функціонують дві школи, чотири дошкільні установи, дитяча музична школа, лікарня і поліклініка, будинок культури, оздоровчий дитячий табір, мережа торгівельних і побутових послуг. Згідно до генерального плану завершується забудова першого житлового масиву мікрорайону «Діброва». Активно ведеться житлове будівництво у новому мікрорайоні «Сонячний».

Вже збудована гідроелектростанція, її шість агрегатів, в березні 1985 року виробила свій перший мільярд кіловат-годин електроенергії.

17 березня 1993 року постановою Верховної Ради України селище міського типу Новодністровськ було віднесено до категорії міст районного підпорядкування у складі Сокирянського району Чернівецької області. 13 липня 2000 року постановою Верховної Ради України Новодністровську надано новий статус — місто обласною підпорядкування.

Новодністровськ — одне з наймолодших міст України, але за незначний термін існування (неповних 45 років), завдяки діючим підприємствам енергетики — Дністровським ГЕС-1 і ГЕС-2, а також посиленим інтересам до спорудження ще одного гідроенергетичного об’єкту — Дністровської ГАЕС, місто набуло популярності не тільки в межах України, але й за її межами.

(Розгляд дітьми світлин музею)

-Я пропоную вам діти, ще познайомитися з етнографічною виставкою «Старожитності рідного краю».

Розповідь вихователя.

З давніх-давен українська земля славилась народними майстрами. В Україні вміли і ткати, і вишивати, і різьбити по дереву, виготовляли кераміку. Ця майстерність передавалась із покоління в покоління.

Діти зверніть увагу ось на ці іграшки. Колись давним-давно люди змушені були виготовляти їх своїми руками. Так з’явились ляльки - мотанки, свищики з глини: козлики, коники, баранці, півники. Майстри розфарбовували їх, малювали на них візерунки, робили так, щоб вони видавали звуки, свистіли, гуділи. А також дотепні механічні забавки з відповідно рухомими елементами: вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів ткачів, теслярів, що «працюють» унаслідок руху планок.

Іграшка існувала не тільки для забавки, вона була оберегом дитини. Оберігала її від лиха і зла.

(Бесіда «Давні ремесла нашого народу»)

-Які речі тут вам ще знайомі? (різний глиняний посуд: глечики, горщики, кринки, макітри) Все це виготовлялося з глини ось на такому гончарному крузі.

-А зараз давайте заглянемо до бабусиної скрині, погляньте скільки тут цікавих речей лежить. Упізнали, що це? (Рушник). За народною традицією, у кожній хаті повинен бути вишитий рушник.

-У народі говорили: «Хата без рушника, що родина без дітей».

(Дидактична гра «Знайди рушничок за описом»)

(грайлик, росяничка, святковий, утирач і сімейний).

Народна гра: «Голочка і нитка»

Сюди-туди голка

Сюди-туди нитка

Як рушник повішу

Хата буде квітка.

-Який предмет являється оберегом дівочим? (віночок). Здавна в Україні всі дівчатка носили віночки – це своєрідний оберіг, «знахар» душі, в ньому є така сила, що біль знімає і береже волосся.

-Які квіти вплітали в віночок? (ружі, калину, деревій, безсмертник, волошки, нагідки, барвінок).

Дидактична гра: «Назви квітку»

-Що з одягу носили наші предки? (кожух – символ багатства; сорочку; очкур — це мотузка, якою підтримували штани…)

Дидактична гра «Якого майстра робота»

(серед дітей вибираються діти-«майстри», які по черзі імітують роботу майстра, яким він є. Решта дітей відгадують, який це майстер, називають його вироби)

Інтерактивна гра «Мікрофон».

-Де ми з вами побували діти? Про що цікаве дізналися? Що вам найбільше сподобалось? І завершимо нашу подорож словами, якими українці з давніх - давен прощалися:

А на цім слові будьте здорові -

Та з усім домом, та з усім родом,

Бажаєм вам щастя, здоров’я на довгі роки.