П`ятниця, 29.03.2024, 16:55
Вітаю Вас Гість | RSS

Відділ гуманітарної політики

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 23

Головна » 2018 » Березень » 1 » Пам'ятні дати: 1, 2 березня
09:40
Пам'ятні дати: 1, 2 березня

01.03

Валентина Миколаївна Мастєрова

Народилася (1 березня 1957 в селі Сивки) — українська журналістка та письменниця, з 1993 року член Національної спілки письменників України, по 2013 рік редактор газети «Наш край» Чернігівського району. 1974 року закінчила Михайло-Коцюбинську середню школу, рік працювала на Чернігівській кондитерській фабриці кондитером-карамельником. По закінченні радіомеханічного училища при Чернігівському радіоприладному заводі продовжувала трудову діяльність на заводі автозапчастин, фабриці музичних інструментів. 1987 року закінчила з відзнакою факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З 1987 до 1993 року завідувала відділом сільського господарства Менської районної газети. З 1996 року — власкор обласної молодіжної газети «Гарт». По 2013 рік була редактором газети «Наш край» Чернігівського району. Нині мешкає в селі Красилівка на Козелеччині. 1991 року стала переможцем міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», 1997 — всеукраїнського — «У свічаді слова». На початку 90-х видатний поет Валерій Ілля написав про неї у журналі «Основа»: «В українську літературу прийшов Майстер. Попросимо Божу поміч до його тривання». З того часу з-під пера письменниці вийшли книги оповідань «Так плакало дерево», «Крила», романи «Суча дочка», «Смарагд», повісті «Мавра», «Мати». Лауреат премій імені Василя Стуса, «Благовіст», обласної премії імені Михайла Коцюбинського. Член Національної спілки письменників України з 1993 року.


02.03

Деньнародження Архипа Тесленко

http://www.ukrlit.net/biography/teslenko.jpg

 

Архип Тесленко народився 2 березня 1882 в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в селянській родині. Закінчивши Харківецьку церковно-приходську школу, продовжує навчання в місцевій церковно-вчительській школі, готуючи себе до педагогічної діяльності, постійно займається самоосвітою. Виключений за «вільнодумство». У 1910-му хворий, виснажений арештами й засланнями невдовзі помер.

Архип Тесленко — одна з найтрагічніших постатей в українській літературі. І не лише тому, що безперестану борсався в тенетах бідняцького глухого села, поневірявся по судах, етапах, тюрмах, засланнях, захворів на туберкульоз, — і прожив коротке життя: усього-то 29 років. А ще й тому, що в силу багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин письменник обрав трагічне як засіб естетичного відтворення дійсності. На початку XX століття в своїй творчості він прагнув художньо осягнути процеси, що відбувалися на селі, і відображав у своїх творах стихійний, традиційний наймитський протест проти куркульства і дрібного чиновництва. В нових умовах визвольного руху в трактуванні смислу буття й небуттясоціально й естетично письменник виступив у руслі революційної демократії, хоч пошуки ідеалу давалися нелегко. В нескінченних сутичках з соціальною дійсністю, що кінчалися для нього, як правило, поразкою, А. Тесленко дедалі частіше схилявся до думки про страчене життя як протест проти цієї дійсності. Така філософія — наслідок життєвої практики саме наймитського прошарку українського села, який не мав перспективи, представники якого в переважній більшості були приречені на жалюгідне існування, і лише окремі ставали на шлях свідомої боротьби.

Класовий конфлікт між багатством і бідністю поглиблювався. Політичні сили фіксували його, але радикальних шляхів виходу із становища не пропонували. До того ж сільська глибинка була відрізана від ідейно-політичних центрів. Цією політичною неграмотністю селян вміло користувалися заможні верстви і сільська старшина. А. Тесленко бере участь у революційних подіях на Лохвиччині. В поліцейських паперах його характеризують як людину крайніх поглядів. Він вірив у неминучість демократичних перетворень, боровся проти чорносотенства, не поділяв поглядів лібералів-народників.

Але чому ж тоді ідейна програма А. Тесленка видається на перший погляд обмеженою? Чому життєва позиція більшості його героїв грунтується переважно на судженні: «…для чого так жить?!» і чому такі невиразні мрії його позитивних героїв про «щось гарне, велике»?

На початку XX ст. селянська демократія на селі була вже серйозною суспільною силою. Письменник переймається селянським демократизмом, має зв'язки з соціал-демократами, включається в культурно-просвітницьку діяльність, створює театр для селян, розповсюджує політичну літературу.

Переглядів: 236 | Додав: novodmetod | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Copyright MyCorp © 2024
uCoz