Народний календар. Квітень

У народному календарі 1 квітня - Дарини, Хризанта. В народі казали: «Як Хризант погідний, то буде рік дорідний»

4 квітня – Василя Теплого. На теплого Василя радується зілля.

6 квітня — Захарії і Якова. В народі примітили: «На Захарії і Якова весна бува ніякова».

7 квітня – Благовіщення. «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола».

8 квітня – Благовісника, Архангела Гавриїла. Якщо пізня весна сіяли ярину.

9 квітня – Мартони. «Мотря вийшла за хати пташок зустрічати».

14 квітня - Мар´ї. Якщо в цей день повінь, то вродиться густа трава.

18 квітня – Федули. «Прийшов Федул тепло роздув».

21 квітня – Родіона, Руфи. Якщо сьогодні хороша погода – буде добре та погоже літо, а якщо погана – холодне та дощове.

23 квітня – Терешка. Якщо до цього дня погода не налагодиться - рік буде сухий.

25 квітня – Зенонів день. Весна землю парить.

27 квітня - Мартина. Якщо жаби на Мартина кричать, а після Мартина мовчать - неодмінно

похолодає.

30 квітня – Зосима.

1 КВІТНЯ -ДАРИНИ, ХРИЗАНТА

Якщо тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а коли тихо — кволі. Народне прислів'я стверджує: Як Хризант погідний, то буде рік дорідний.

СВЯТО СМІХУ, ДЕНЬ ЖАРТІВ

Відзначають його в багатьох країнах, а початок свята ховається у сутінках старовини. Здавна 1 квітня було святом весни, пробудженням природи. Власне, це було свято початку нового року. В XVI ст., у зв'язку із зміною календарної системи, початок року в країнах Європи було перенесено на перше січня і першоквітневе свято стало неофіційним. Цього дня вручали жартівливі подарунки, розігрували друзів і знайомих, висловлювали смішні побажання. Як припускають науковці, до нас в Україну та Росію це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою - одним із народних прозвищ Марії Єгипетської - святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня.

2 КВІТНЯ - ФОТИНІЇ САМАРЯНКИ

Ця свята була уродженкою Самарії, сповідувала християнську віру. Померла в 66 р. Угодниця вважається цілителькою від трясовиці. Звичай грунтується на тому, що сама Фотинія лікувала хвороби і разом з іншими християнськими жонами залишилася живою, коли випила смертоносне зілля, яке їм дав волхв.

З КВІТНЯ - ФОМИ

В цей день вшановується пам'ять Константинопольського патріарха Фоми, померлого в 610 році. Він обіймав одну із головних церковних посад - сакелларія, тобто хранителя скарбів.

4 КВІТНЯ - ВАСИЛЯ ТЕПЛОГО

Названий на честь пресвітера малоазійського міста Анкіри (нині столиця Туреччини - Анкара). За проповідування християнської віри його кинули до в'язниці, де простромили розпеченим залізом (363 р.). В народі цей святий відомий під іменем Теплого, оскільки цієї пори відчувається прихід весни. Цього дня селяни йшли на околицю і дивились, як сходить сонце. Якщо навколо нього були червоні кола, то рік обіцяв бути родючим. Якщо утворилося гало навколо сонця, то буде добрий урожай. На теплого Василя радується зілля.

5 КВІТНЯ - НИКОНА

Названий за ім'ям мучеників Никона та Никона Печерського. Діяльність першого з них припадає на III ст. Він посідав високий пост у римському війську, відзначався неабиякою хоробрістю, згодом став єпископом. У 251 р. був страчений разом із 199 його учнями. Никон Печерський жив в XI ст. Як свідчать літописи, він поселився разом з Антонієм, і був найпершим постриженим прп. Антонія, пресвітер. За гіпотезою М. Д. Присєлкова, під цим ім'ям в печері переховувався колишній митрополит Іларіон (1051-54), позбавлений сану через те, що боровся проти засилля греків у духовній ієрархії Русі.

Через політичні обставини того часу, під тиском Києво-Софійської митрополії Никон змушений був в 1061 р. податися в Тмутаракань, де заснував монастир. Лише по смерті Феодосія (3 травня 1074 р.) він знову повертається до Києво-Печерського монастиря. В 1077 р. вже його самого обирають печерським ігуменом. Никон - автор літописного зведення, складеного близько 1073 р. Саме він надав історичним записам форму порічних статей, що зробило ці записи справжніми літописами. Він висловив припущення, що Київський князь Ігор є сином Рюрика, також він ввів у літопис легенду про те, як Ольга перехитрувала візантійського імператора, розповідь про заснування Києво-Печерського монастиря тощо. Беззаперечно доведено авторство ченця до літописного тексту "Повісті минулих літ" 1055- 73 рр. Никону належать й численні попередні оповіді: про хазарську данину, прикликання варягів, походи руських князів од Аскольда до Володимира Ярославича на Константинополь, хрещення Ольги в Візантії, чорноморсько-тмутараканські сюжети та чимало іншого. Заслуга Никона полягає в тому, що він перший створив систематичний виклад української історії, який було використано пізнішими літописцями. Помер прп. Никон 1088 року. Похований у Ближніх печерах.