Дорогі освітяни, учні та батьки!

Щиро вітаємо вас із днем святого Миколая, зі святом радості та щирих подарунків!

День святого Миколая – священне свято, день, коли варто забути про всі невдачі й неприємності та згадати про те, що дива трапляються всюди й постійно. Тож бажаємо вам світлого щастя, здійснення заповітних бажань і щирих сподівань, міцного здоров’я і домашнього затишку, духовної благодаті!

Зі святом!

А тепер трохи історії...

Історія життя Святого Миколая, Чудотворця Мірлікійського

У перекладі з грецької ім’я Миколай означає «той, хто перемагає народ». Іншими мовами воно звучить так: Ніколас, Ніклас, Клаус, Мікулаш, Міклос, Ніхол тощо.

Святий Миколай народився близько 270 року в місті Патарі, у Лікії, південно-західній області Малої Азії. Після смерті єпископа міста Міри, головного міста Лікії, він був обраний єпископом цього міста. Батьки святого Миколая належали до одного з найвідоміших та найбагатших лікійських родів. Довгі роки в них не було дітей. Миколай був їхнім єдиною, вимоленою дитиною. Благочестиві батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а дядько Миколая, який був єпископом патарським, дбав про його освіту.

З юних літ Миколай відзначався глибокою побожністю, піклувався про вбогих та нужденних і, згідно з рішенням своїх благочестивих батьків, вибрав духовний сан.

Близько 300 року в Мірі вибухла велика епідемія. Миколай, незважаючи на небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Під час цієї епідемії померли його батьки. Миколай успадкував велике багатство, яке роздав бідним і нужденним. Він не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, аби їм допомогти. Не дивно, що з його ім’ям пов’язана традиція, яка сягає ХІІ століття – давати допомогу та стипендії в школах. Пізніше цей звичай перетворився в дарування подарунків, особливо дітям, у надвечір’я святого Миколая. Нині, під час цього гарного і сповненого глибоким значенням звичаю, святого Миколая часто зображують у вигляді Санта Клауса.

Святий Миколай був прикладом християнського життя, на практиці прагнув реалізувати подвійний аспект християнської любові – Бога та ближнього і робив це так, як написано в Євангелії: «Нехай не знає ліва рука, що дає права» (Мт.6, 3), «Не показуйте своєї праведності перед людьми, щоб вони вас бачили і хвалили за те, нехай знає про ваші добрі діла лише Отець Небесний» (пор. Мт. 6, 1-4).

Згідно з легендою, після смерті єпископа міста Міри, довколишні єпископи та народ радилися про те, кого обрати владикою Міри. Розповідають, що архієпископ мав видіння, що на владику треба вибрати і висвятити чоловіка, який вранці першим прийде до церкви на молитву, бо це буде доброчесна людина, яка горить любов’ю до Бога та свого ближнього.

Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був Миколай, якому архієпископ сказав, що він має стати новим єпископом. Миколай вважав, що це Божа воля, тому що й сам мав уві сні видіння: Ісус Христос передавав йому святе Євангеліє, а Божа Матір – єпископський омофор. Коли він встав рано-вранці, щоб піти до церкви і просити у Бога просвітління, як зрозуміти цей сон, його сповістили, що він поставлений єпископом міста Міри.

У цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної поведінки, напроти, його доброчесність ще більше засяяла.

Кожного року 1 вересня святий владика Миколай збирав духовенство на Собор, радився про потреби народу, наказуючи піклуватися про бідних. Сам владика жив дуже скромно, ревно працював над спасінням своєї пастви, з любов’ю допомагав у біді й смутку.

Так, коли імператор Костянтин несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, святий Миколай відправився у Константинополь і врятував юнаків від смерті. Іншим разом, один патарський чоловік втратив всі свої гроші і хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, святий Миколай потайки підкинув до їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористалися цією допомогою і всі три чесно вийшли заміж. Тому часто на іконах святий Миколай зображений з трьома мішечками золота.

А ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицилії одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші й остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об’явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих.

Розповідають, що святий Миколай врятував своєю молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого, і буря затихла. Тому й сьогодні моряки й рибалки просять у святого Миколая заступництва у Бога, а в багатьох країнах на березі моря побудовані храми на його честь.

Іншим разом святий Миколай воскресив трьох дітей, яких убив і законсервував у бочці готеляр. Тому часто святий Миколай зображений на іконах із дітьми в кошику.

Грецькі історики та святий Григорій Великий свідчать, що на початку ІV століття, під час гонінь християн Діоклеціаном та Максиміліаном, святий Миколай продовжував проповідувати Христа і був ув’язнений за віру. Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви.

Святий Миколай брав активну участь в І Соборі в Нікеї (325 р.), під час якого було встановлено догму про Святу Трійцю та засуджено помилки Арія, котрий заперечував божественну природу Ісуса Христа.

Святий Миколай помер 6 грудня близько 345–352 рр. у місті Міра.